Матеріали з проблемної теми

«Формування  природознавчої     компетентності  молодших  школярів»  

На сьогоднішній день вивчення природознавства в початкових класах не обмежується тільки формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст цього предмета складає система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства покликані виховувати у школярів повагу до праці, людей праці, формувати в них певні трудові вміння і навички. Особлива увага приділяється вихованню в учнів любові та бережливого ставлення до природи, навколишнього середовища як важливого фактора існування людини.

Основна мета предмета «Природознавство»: формування природничої компетентності.

Компетентнісно-орієнтований підхід – один із нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу. На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Природнича компетентність молодших школярів вимагає певних умов для реалізації своїх завдань:

·               природне розвивальне середовище;

·               створення умов для спілкування дітей з об’єктами природи;

·               організація активної діяльності дітей у природі.

 Існує чимало форм роботи з дітьми, що допомагають прищепити їм любов до природи. Ефективними є такі:

·               спостереження за природою під час прогулянок до лісу, парку, скверу, річки, озера, ставка, джерела;

·               екскурсії;

·               залучення дітей до посильної праці в природі та природоохоронної діяльності, до участі в народних іграх, відгадуванні загадок, до перевірки народного прогностика;

·               дослідницька діяльність;

·               виготовлення виробів із природних матеріалів, композицій із рослин;

·               читання та обговорення казок, художніх творів про природу;

·               відвідування художніх музеїв, виставок, книжкових магазинів, ботанічних садів, зоопарків;

·               виготовлення та прикрашення годівничок або будиночків для птахів.

Дослідження досвіду передових вчителів свідчать про те, що найбільш ефективним є спостереження, саме воно розкриває перед дитиною реальний світ природи, дає багато знань про неї, розширює коло знань дитини, розвиває її розумові здібності і кмітливість, критичність і самостійність думки, цілеспрямовану увагу.

Емоційне спілкування з природою пробуджує у дитини хвилювання, захоплення, радість, упевненість у собі, як складовій всього живого, і є необхідною умовою творчого освоєння довкілля дітьми.

Спілкування з природою сприяє появі різних почуттів .

Моральні почуття мотивують дії дитини у природі, сприяють усвідомленню сталих норм і правил поведінки.

Естетичні почуття відображають емоційне ставлення дитини до краси, яка її оточує.

Практичні почуття залежать від вольової діяльності дитини, її уміння долати труднощі на шляху до задуманого.

Спостерігаючи, дитина вчиться зіставляти факти, аналізувати їх, робити висновки, тобто вчиться активно, творчо, самостійно мислити.

Невід’ємною складовою формування природничої компетентності, у навчальному процесі, є також дослідна робота.

Пошуково-дослідницька діяльність є потужним засобом інтелектуального розвитку дітей та формує основи цілісного світогляду. Діти охоче беруть участь у пошуково-дослідницькій діяльності. Прагнення до нових вражень, допитливість, постійне бажання експериментувати, самостійно шукати істину поширюється на всі сфери життєдіяльності дитини. Пошуково-дослідницька діяльність дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різні перетворення, виявляти їх приховані істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини. Дослідницька робота допомагає усвідомити причиново наслідкові зв’язки, що складно виявити під час спостережень. Результати, які діти отримують після проведення дослідів та експериментів, стимулюють пізнавальний інтерес, розвиток спостережливості, мовленнєвої діяльності.

Методичний інструментарій ( форми, методи, засоби, прийоми роботи ) мають бути досить різноманітними і сприяти розв'язанню таких завдань:

·               формування естетичної спостережливості та здатності до концентрації уваги під час сприймання об'єктів і явищ природи;

·               сприяння розвитку судження, тобто вміння висловити думку щодо суттєвих та естетичних властивостей природних об'єктів;

·               виховання естетичних почуттів, співчутливого ставлення до об'єктів живої природи;

·               сприяння розвитку допитливості та творчої уяви.

Предмет «Природознавство» має вагомий потенціал для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі спостережень за природою, використання проектної діяльності, дидактичних ігор і відповідності до психологічних особливостей молодшого шкільного віку. Такий підхід підвищує якість знань, сприяє виробленню базових компетентностей, розвиває пізнавальний інтерес до вивчення природи, активність та самостійність. позитивні якості емоційно-вольової сфери, здатність до наукової творчості, самовираження та спілкування.

Висновок

Викладаючи «Природознавство» вчителю потрібно працювати творчо, з розвитку пізнавальних інтересів учнів застосовувати найрізноманітніші види інтелектуальної діяльності. При цьому потрібно враховувати вікові особливості учнів, рівень розвитку їх мислення, загальну теоретичну і практичну підготовку та індивідуальні особливості дітей. Чим молодший вік, тим цікавішими мають бути завдання і процес навчання в цілому. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати.

Отже, компетентність потрібно розглядати як інтегровану, комплексну характеристику, що поєднує знання, уміння та навички, здібності і риси особистості, показники загальної культури, вміння виконувати обов’язки.

Набуття учнями системи знань, умінь та навичок спрямовано на формування їх компетенції. Тому компетентність і шляхи її формування слід розглядати як результат навчання.